Музична сприйнятливість у дітей проявляється дуже рано. Є дані, що свідчать, що музика впливає на дитину навіть у внутрішньоутробному періоді.

Маленькі діти, ще не розрізняючи змісту слів, реагують на звучання голосу,

на темброве фарбування звуку: замічено, наприклад,  заворожливий вплив на дітей тихого органного звучання.

Досвід показує, що діти до року позитивно реагують на музику м'яку, ніжну. Недарма споконвіків матері заколисують своїх дітей тихими колисковими наспівами.

Специфічність музичних реакцій у дітей раннього віку полягає в тім, що вони не стільки емоційні та психологічні, скільки фізіологічні: дитина відповідає на голосну музику й швидкий ритм рухами тіла, частішанням серцебиття й подиху.

Для багатьох сучасних популярних музичних творів характерно широке використання ритмічного компонента, різке акцентування ударних інструментів.

До того ж виконавська манера сучасних ансамблів часто відрізняється прагненням до голосного звучання. Багато закордонних вокально-інструментальних ансамблів звучать настільки голосно, що глухота стає чи ледве не професійною хворобою самих музикантів.

Часто молоді шанувальники цього жанру включають свої магнітофони й програвачі на максимальну гучність.

Така музика може несприятливо відобразитися на дитині, сприяючи підвищенню збудливості, порушенню сну. Маленьким дітям вона протипоказана! Твісти, рок-н-роли й інша так звана поп-музика, що часто й подовгу тішить вечірнє дозвілля молодих батьків, дитині, безумовно, шкідлива.

Навіть спокійну, мелодійну музику діти раннього віку повинні слухати недовго - 10-20 хвилин. По ранках це можуть бути пісні й танці живі, енергійні, зухвалі у відповідь рухові реакції. Увечері ж мелодії плавні, співучі, що допомагають дитині заспокоїтися, заснути.

Якою б не була музика, що звучить у кімнаті, де є маленька дитина, легкою або серйозною, вона повинна бути мелодійною, неголосною.

             ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У

ДИТЯЧОМУ САДКУ.

  1.Виховувати у дітей інтерес до музики.

  2. Збагачувати музичні враження дітей, знайомлячи їх з різноманітними музичними творами.         

  3. Ознайомлювати дітей з елементарними музичними поняттями, навчати найпростішим навичкам у   всіх видах музичної діяльності –      слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах; щирості, природності і виразності виконання  музичних творів.

 4. Розвивати емоційну чутливість, сенсорні здібності та ладо-висотний слух, почуття ритму формувати співочий голос та виразність рухів.

 5. Розвивати творчу активність у всіх доступних дітям видах музичної діяльності: передачі характерних  образів в іграх та хороводах; використанні вивчених танцювальних рухів у нових, самостійно знайдених сполученнях; імпровізації маленьких пісень, розспівок. Формувати самостійність, ініціативу та прагнення застосовувати вивчений репертуар у повсякденному житті, музиціювати, співати, танцювати.

Кожен від природи музикальний

Талант – видатні вроджені якості, особливі природні здібності. Обдарований – теж, що і талановитий. Здібності – природна обдарованість, талановитість. Геній – вища творча здатність. Дослідниками психології і педагогіки вже не раз доведено, що чим людина молодше, тим вона універсальніше за своїми можливостями.

Маленька дитина, з одного боку, – «ще може все». Вона не розвинула одні сторони своєї психіки, одні групи здібностей за рахунок інших і не поставила собі кордону з власних своїх досягнень, як це буває з нами, дорослими.

Зрозуміло, що в просторі і часі одного людського життя, ніхто не може «стати всім», але в сприятливих умовах багато дітей можуть успішно проявити себе в різних видах творчості.

Для дитячого віку характерна креативність (прагнення до творчості). Дитина живе своїми образами, коли, щось робить вдома, а зокрема в нашому дитячому садку створені всі умови для розвитку талановитих дітей.

Для нас педагогів головне бачити в кожній дитині творця.

Музика завжди претендувала на особливу роль в суспільстві. У стародавні століття музично – медичні центри лікували від туги, нервових розладів, захворювань серцево – судинної системи. Музика підвищує працездатність і розумову активність мозку. Але головне, музикою можна впливати на емоційне самопочуття людини. Для цієї музики не існує нічого неможливого.

Необхідно лише бажати її слухати і вміти слухати.          

Природа щедро нагородила людину. Вона дала їй все для того, бачити, відчувати, відчувати навколишній світ. Вона дозволила їй чути все різноманіття існуючих навколо звукових фарб. Прислухаючись до власного голосу, голосів птахів і тварин, таємничого шелесту лісу, листя і завивання вітру, люди вчилися розрізняти інтонацію, висоту, тривалість. З необхідності та вміння чути народжувалася музикальність – природою дана людині властивість.

Можна нерідко чути: «Мабуть, моя дитина пішла в батька, у неї зовсім немає музичного слуху. Досить поширена формула визначення причини відсутності здібностей сина чи дочки. Однак все насправді інакше.

Якби походження було визначальним чинником у формуванні здібностей, то тоді діти, покоління за поколінням, успадковували б професії батьків. Але життя набагато цікавіше, і не так вже й рідкісні випадки, коли дитина вченого стає скрипалем, а лікаря – письменником. І пояснюється це оточенням, в якому росте малюк, його власним досвідом. Вони визначають в майбутньому і здібності, і характер людини. І якщо син музиканта вибирає ту ж професію, що його батько, то причина насамперед у тому, що виховувався він в атмосфері музики, що з перших днів появи на світ був занурений у світ чарівних звуків

Кожен від природи музикальний. Оточуюче середовище ростить і живить особистість. Якщо для музичного розвитку дитини з самого народження створені необхідні умови, то це значний ефект у формуванні її музикальності.

Ранній прояв музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток якомога раніше.

                                           НАВЧАННЯ МУЗИЦІ       

    Часто доводиться чути від батьків: " А чи є у моєї дитини слух?" "У моєї дитини є музичні здібності, і чи можна їй займатися музикою?" Навчання музиці важливо для кожної дитини, але намагатися "виростити" професійного музиканта з кожної дитини неможливо і не потрібно. А побачити чи є у дитини музичні здібності можна лише в процесі навчання, більш того, саме в процесі навчання відбувається і розвиток музичних здібностей. Заняття музикою необхідні кожній дитині, вони допомагають її загальному розвитку, допомагають розвинути відчуття прекрасного. Навчання музиці покращують характер дітей і благотворно впливають на їх психологічний стан.

Кожна дитина - це яскрава індивідуальність, це унікальний мир, єдине у своєму роді поєднання особливостей особи, характеру, темпераменту. Нескінченна різноманітність людських типів - це безцінний дар, яким обдарувала нас природа. Маленька дитина - це особа, вже здатна на оригінальне мислення, на вираз власного "Я", на прояву волі. Щоб розвинути і зберегти в дитині особу, здатну на яскраве самовираження, педагог повинен знаходити до кожної дитини особливий підхід.

Прийнято вважати, що навчання дітей музиці слідує починати з 5-6 років. Але існує і інша думка: музичне виховання слід починати з внутрішньоутробного періоду. Перш ніж почати вчитися на якому б то ні було інструменті, той, хто навчається - будь то дитина або дорослий - повинен вже духовно володіти якоюсь музикою: так би мовити, берегти її у своєму розумі, носити в своїй душі і чути своїм слухом. Весь секрет таланту і генія полягає в тому, що в його мозку вже живе повним життям музика раніше, ніж він вперше торкнеться до клавіш або проведе смичком по струні; от чому немовля Моцарт "відразу" заграв на фортепіано і на скрипці. Батькам, охочим виховати всесторонньо розвинуту дитину у тому числі і в музичному плані, необхідно починати його виховання ще з внутрішньоутробного періоду. Тобто слухати музику (бажано спокійну і мелодійну), відвідувати музеї і театри. За спостереженнями вчених, у мам, що займаються в період вагітності мистецтвом, часто народжуються діти з добрими здібностями в різних сферах мистецтва. Бажано співати мамам своїй дитині колисанки перед сном, і дуже важливо співати їх не фальшиво, оскільки саме цим можна порушити у дитини музичний слух назавжди.

 Все вищесказане - лише підготовчий, пасивний етап навчання музиці. Але, маючи такий внутрішній музично-слуховий багаж, дитині набагато легше буде навчатися музиці надалі.